Щебетати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:20, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Щебетати, -бечу, -чеш, гл. 1) Щебетать. Прилітає соловейко щоніч щебетати. Шевч. 33. 2) Лепетать, болтать, говорить (весело — о женщинахъ, дѣтяхъ). А дітки ростуть, уже й в’ються коло мене і щебечуть, мої соловейки. МВ. II. 7.
