Штих
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:10, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Штих, -ха, м. 1) Острый конецъ, остріе. 2) Копье, пика. Грин. III. 597. Штихи у суходіл стромляли. АД. II. 19. 2) Стежокъ, стежка. Субітнім штихом шиє для поспіху. Ном. № 6657. 4) Пластъ земли приблизительно въ одну лопатку. Мнж. 194. Стали копати, і не більше, як три штихи викопали. Драг. 62. 5) Як штихом докинуть. Очень близко. Ном. № 7748.
