Штиб
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:09, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Штиб, -бу, м. 1) Форма, манеръ, образецъ. См. Штем, шталт. Зроби, мені на такий штиб. Екатериносл. г. Писання не того штибу, який, вживається тепер в книжках. Ном. III. Ламати язик на татарський штиб. Ном. № 13391. (Одежа) шилась своїм тутешнім штибом і не дуже то вкидалась у чужину. О. 1862. VIII. 35. 2) Мелко истертый уголь. Сумск. у.
