Вергати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:44, 28 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Вергати, -гаю, -єш, сов. в. верг(ну)ти, -ну, -неш, гл. 1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, то по півтора обіймища. Рудч. Ск. II. 106. 2) Вергнути очима. Взглянуть. Ой шила сорочки, покоротила, вергла очима на побратима. Гол. II. 226.
