Шибати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:41, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Шиба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Бросать, ударять. Полом’я шиба. МВ. III. 70. Е, гемонів хріп, як уже він у ніс шиба. Харьк. г. 2) — на ко́го. Быть похожимъ на кого. Вх. Зн. 82. Шиба охо́та. Беретъ охота, хочется. Шиба охота заміж піти. Полт.
