Чувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:15, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Чува́ти, -ва́ю, -єш, гл. Слыхать. Що у вас чувати? Ном. № 2219. А ні виду не видати, а ні чутки не чувати. Посл. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась. МВ. І. 25. Чи чувано: вимовити християнській душі, єдиному дитяті: як хоч, хоч і втопися! Г. Барв. 532.
