Векнути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:40, 28 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Векнути, -ну, -неш, гл. Издать звукъ: ве. З усього маху стусонула Колісника міжи плечі, той векнув. Мир. Пов. II. 69.