Чин
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:59, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Чин, -ну, м. 1) Дѣйствіе, дѣяніе. Після старої голови все марно пійшло. Ні порядку, ні чину. Г. Барв. 224. 2) Способъ, образъ. То проше пана оттаким чином робилось. НВолын. у. Одслуживши в церкві службу Божу і похорон, як слідує, понесли тим же чином і на кладвище. Кв. 3) Чинъ (заимствовано изъ русскаго языка). Великого чину дійшов. МВ. II. 32.
