Челядин
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:43, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Челядин, -на, об. 1) Взрослый сынъ, взрослая дочь. О. 1861. XI. Кух. 37. Мил. 159. Бо чумак, бо чумак, бо чумацька дитина, на те й мати вродила, щоб дівчина любила хорошого челядина. Рудч. Чп. 184. Да молодая дівчинонька челядин да вирвала орішечок як один. Грин. III. 625. Вона Ті да й уродила хорошого челядина. Маркев. 143. 2) = Челядник. Вх. Зн. 79.
