Чвалати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:41, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Чвала́ти, -ла́ю, -єш, гл. Тащиться, плестись. А вже мені, старенькому, без коня пропадати: не зможу я по степах чвалати. Мет. 444. І тілько що прийшли к воротам і в двір пустилися чвалать. Котл. Ен. III. 60. Москаль знає, куди чвалає, да ще питає. Посл.
