Часувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:40, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Часува́ти, -су́ю, -єш, гл. Быть въ агоніи. Уже й свічку засвітили, бо вже почала часувати. Переясл. у. Як чоловік часує, очі йому стануть ясні, як зеркало. Мил. 165.