Часник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:39, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Часник, -ку, м. 1) Чеснокъ, Allium sativum L. Чуб. І. 110. ЗЮЗО. І. 111. Не їла душа часнику, то не буде й смердіти. Ном. 2) — гадячий. Раст. Sedum acre. Шух. І. 22. Ум. Часничо́к.