Ціпок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:24, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ціпок, -пка, м. 1) Палка, трость, посохъ. Маркев. 123. Рудч. Ск. II. 10. На плечах торбина, в руці ціпок, а на другій заснула дитина. Шевч. 79. Ціпком все землю колупав. Котл. Ен. II. 74. 2) Хворостина, прутъ. Шух. І. 110. 3) = Ши́нка 2. МУЕ. ІІІ. 25. Шух. І. 256. 4) = Шофта. МУЕ. ІІІ. 25. 5) Въ оборо́зі (см). тоже, что и бильце. (См. Бильце 10). Вх. Зн. 42. 6) = Шабе́ль. Вх. Зн. 78. Ум. Ціпо́чок. Рудч. Ск. І. 109.
