Ціпило
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:23, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ціпило, -ла, с. ціпи́льна, -ни, ж., ціпи́льно, -на, с. Рукоятка цѣпа. Мнж. 108. Одпустив бич од ціпилна. Ном. № 880. Kolb. І. 64. Ціпилна кислицева, а ув’язь залізна; як попарить мужик ціпом, аж шкура облізла. Грин. ІІІ. 674. Ум. Ціпи́льничко.
