Цвілий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:11, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Цвілий, -а, -е. Заплѣснѣвшій, гнилой. І пом’янули свого чумаченька хоч цвілими сухарями. Чуб. V. 1048. Цвіле сіно. Ум. Цвіленький. А тим вони його поминали, що у себе мали: цвіленькими, сухенькими військовими сухарцями. АД. І. 255.
