Хутір
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 07:50, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Хутір, -тора, м. Отдѣльная усадьба внѣ селенія, выселокъ. Як би з хутора, то б і повірила. Ном. № 6878. З давньогодавна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Шевч. Ум. Хутірець, хуторець, хуторо́к. К. ЧР. 104. МВ. І. 139. Жила вдова хуторцем. Г. Барв. 304.