Вандрівник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:43, 28 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Вандрівник, -ка, м. = Мандрівець. Желех. Вандрівник, завандрував в половник (насмѣшка надъ пойманнымъ воромъ). Фр. Пр. 136.