Хавтур
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 07:02, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Хавтур, -ра, м. 1) Взятка. 2) Поборы натурой, собираемые духовенствомъ. Школярі з дяком співали псальми за хавтури. Мкр. Н. 34. Также: остатки поминальнаго обѣда, забираемые духовенствомъ и нищими, а иногда въ шутку и самый номинальный обѣдъ. (Козелец. у.); отсюда (шуточно?): Хавтури́ справляти. Давать номинальный обѣдъ по умершемъ. Борз. у.
