Валити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:36, 28 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Валити, -лю, -лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. Ном. № 9639. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Ном. № 4660. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити. Маркев. 14 2.
