Фукати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 07:59, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Фукати, -каю, -єш, гл. 1) Дуть (ртомъ). Шейк. 2) Браниться, кричать. Брат на брата та ворогує, сестра на сестру чари готує.... дочка до ненька сміло фукає. Чуб. ІІІ. 417, 418. — на ко́го. Бранить кого, кричать на кого. Іде наймит із пан щини, на воли фукає. Гол. І. 220.
