Урізати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 06:22, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Урізати, -жу, -жеш, гл. 1) Отрѣзать, обрѣзать. Жениться пробі, а хліба врізать не вміє. Ном. № 13778. З лихого торгу хоч поли врізавши. Ном. № 1972. Сього пальця вріж болить, і того вріж болить. Чуб. І. 246. Урізав вовкові хвіст. Чуб. II. 127. 2) Ударить. Та як уріж її (кулаком) по виску. Мнж. 34.
