Умовкати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 06:07, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Умовкати, -каю, -єш, сов. в. умо́вкнути, -ну, -неш, гл. Умолкать, умолкнуть. Чогось умовкав посеред розмови. Г. Барв. 154. Навіки милий глас умовк. Котл. Умовк кобзарь сумуючи. Шевч. 51.