Умлівати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 06:07, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Умлівати, -ваю, -єш, сов. в. умліти, -лію, -єш, гл. 1) Млѣть, обомлѣвать, обомлѣть. Не бачила сова сокола: як уздріла, аж умліли. Ном. № 4374. Як уздріла Ганнусенька, на ніженьках вмліла. Гол. А в козака серце умліває, а в дівчини кров’ю окипає. Нп. З жалю умліває. З голоду вмліває. Рудан. Г. 82. 2) = Упрівати 2. Борщ умлів уже добре. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
