Умічати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 06:07, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Умічати, -чаю, -єш, сов. в. умети́ти, -мечу, -тиш и умітити, -мічу, -тиш, гл. Замѣчать, замѣтить, примѣтить. Кажу ж вам не вмітив їх гаразд в чому одіті, а так довга одежа. Новомоск. у. (Залюб.). Я не вмітив, чи була вона п’яна, чи ні. Екат. у. (Залюб.). Я не вмічала, чи були там сліди, мені й байдуже. (Залюб.).Швидко бігли, затим не можна було їх умітити, які вони були собі на вид. Новомоск. у. І Пилипиха вже вмічати почала, що дома він не говорить і смутує. МВ. II. 174.
