Укоїти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 05:55, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Укоїти, укою, -їш, гл. Сдѣлать — преимущественно — что либо дурное. Пан Каньовський кого б ні зустрів поодинчого, то щось йому та вкоїть. Грин. II. 230. А що се ти вкоїв, псявіро? Г. Барв. 190. Вкоїти халепи. К. ЦН. 284.