Бутіти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:14, 27 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Буті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ревѣть глухо, похоже на звукъ бу, мычать. Бугай бутить. Мнж. 176. Худоба бутить, бо нероблена. Каменец. у. 2) Гудѣть, глухо кричать. Бач, як бутять (співали парубки), аж сюди чутно. Харьк. у.