Тямучий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 05:27, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Тямучий, тямущий, -а, -е. Понимающій, смыслящій, толковый, умный. Він чоловік тямучий, не зопсує діла. Полт. г. Тямуще й нетямуще пішло. Черк. у. Книжки лежать, папери купами: Павло Піддубень дуже тямущий чоловік, всяку старовину молодою головою зазнає. К. ДС. 31.
