Тямити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 05:27, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Тямити, -млю, -миш, гл. 1) Смыслить, понимать. Вчилася, та й не тямить. МВ. (О. 1862. III. 37). Коли не періг, то й не пирожися; коли не тямиш, то й не берися. Ном. № 9572. 2) Помнить. Тямитиме до нових віників. Ном. № 3645.