Туманити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 06:15, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Туманити, -ню́, -ниш, гл. Дурачить, морочить. Хто його там думав свататись; так тільки туманив людей. Левиц. Пов. 44. Людей туманити. МВ. (О. 1862. III. 37). І не зводив з ума, не туманив дочку молодую. К. МБ. XII. 278.