Тровити

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 05:03, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Тровити, -влю́, -виш, гл. 1) Истратить на корню, выпасти. Ще хоч би не травив був торік сіна, було б чим обернуться. Кобел. у. 2) Варить (о желудкѣ). Угор. 3) = Цькува́ти. Вх. Зн. 71.