Торохтіти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 05:51, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Торохті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Постукивать, стучать, громыхать, гремѣть. Не тупочуть коні, не торохтять коляси. МВ. (О. 1862. III. 46). Торохтів бубон. Стор. М. Пр. 126. Чую, щось торохтить у вікно. Дощ по залізу торохтить. 2) Болтать. Торохтить, як вітряк. Ном. № 12896. За те розумний чоловік. Живе тихесенько ввесь вік, не торохтить і не гукаєГліб.
