Буркувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:58, 27 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Буркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу. Гн. II. 196. 2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує буркує. Чуб. V. 690.