Тим
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 04:29, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Тим, мѣст. 1) Твор. пад. отъ той и те. Тим часом. Между тѣмъ, тѣмъ временемъ. 2) Сз. Потому, оттого. То тим вони спочивали, що на рани постреляні да порубані дуже знемагали. Макс. (1849). 17.