Стріляти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 04:25, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Стріля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. стрелити, стрілити, -лю, -лиш, гл. Стрѣлять, выстрѣлить. Чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Ном. Ой як стрелив Бондаренко, гусарина встрелив. КС. 1862. III. 537. Стефан в серце стрілив. Лукаш. Ой як стрілив, царя вцілив. АД. І. 146.
