Сторожити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 04:17, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Сторожити, -жу, -жи́ш, гл. Стеречь, сторожить. Та біжить з дому Кильяна сторожить дядька Купріяна. Чуб. V. 1100.