Стійчик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 03:11, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Стійчик, -ка, м. 1) Караульный, часовой. Тогді стійчики, що замку стерегли, і застукали їх оттут у лозах. ЗОЮР. І. 135. 2) Дежурный десятскій при волостномъ правленіи. Рк. Левиц.