Старшина
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 04:03, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Старшина, -ни, ж. соб. 1) Начальство, начальники. Г. Арт. (О. 1861. III. 101). Питала вона всеї старшини: чи не бачили сина сокола? Макс. (1849), 108. Військова старшина порадилась і осадили Немірів облогою. Стор. 2) м. Волостной старшина. ЗОЮР. I. 46. 3) Названіе короля трефъ при игрѣ въ цигана. КС. 1887. VI. 4 66.
