Старувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 03:03, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Старува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Проводить старость. Сим. 227. 2) Распоряжаться въ качествѣ стараго и старшаго. Чемеричка побивалась мов несамовита, наскликала прать і мазать, шити і білити сіять борошно, вчиняти і діжу місити. Харитина ж так, як пані, тільки старувала. Мкр. H. 20. 3) Разсуждать, какъ старикъ. Хто тілько старує, а робить не доробляє. Ном. № 6543.
