Старник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 03:02, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Старник, -ка, м. соб. 1) Птицы или животина старшаго возраста. Лубен., Екат. у.у. 2) Прошлогодняя трава, оставшаяся нескошенной. Херс. г. 3) Старое живое дерево. Екат. у. (Залюб.). 4) = Стариця 3б. Вас. 154 5) Старыя вещи, старый хламъ. Новом. у. (Залюб.).
