Станівкий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 03:00, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Станівки́й, -а́, -е́. 1) Возмужалый, достигшій совершеннолѣтія. Подол. г. Дівка станівка, пора заміж. НВолын. у. 2) Постоянный, установившійся. Станівка зіми. Черк. у.
