Солонець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:12, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Солонець, -нця, м. 1) Солончакъ. Яром, яром за товаром, а горами за волами, солонцями за вівцями. Чуб. V. 472. Біжить як на солонець. Очень спѣшитъ. Фр. Пр. 37. 2) Трава, растущая на солончакахъ. Черном.