Снота
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:05, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Сно́та, -ти, ж. Дѣвичье цѣломудріе. Чуб. IV. 447. Доброго роду дитина, що вона по ночах ходила, да при собі сноту носила. Нп.