Слухати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:53, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Слухати, -хаю, -єш, гл. 1) Слушать. В неділеньку рано задзвонили дзвони: слухай, матусенько, чи по козакові. Мет. 95. Ти кажеш, та нічого слухать, — пустяки говоришь. Ном. № 13001. Оцюди́ лиш слухай! Не по твоему, а вотъ какъ будетъ. Ном. № 1080. Чмелів слухати. Быть огорошеннымъ ударомъ. Котл. Ен. І. 13. 2) Слушать, повиноваться. А та палиця пан називається, треба її слухати. Ном. № 1140.
