Слух
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:52, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Слух, -ху, м. 1) Слухъ. Слухом ніколи не слихано, да й видом ніколи не видано, щоб такая буря злая на козаків так моцно виступала й уставала. Макс. 2) Вѣсть, слухъ. Прийшли слухи до милої, що милого вбито. Чуб. V. 829. 3) мн. Уши. Зараз одчинились йому слухи. Єв. Мр. VII. 35. Заячьи уши. Вх. Пч. II. 6. Знає свиня, шанувавши сонце святее, образи святії і слухи ваші, що перець. Ном. № 6513.
