Слутий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:52, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Слути́й, слутавий, -а, -е. 1) Увѣчный, частью разслабленный, отчасти параличный. Желех. 2) Дураковатый. Вх. Зн. 64.