Слинити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:48, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Слинити, -ню, -ниш, гл. 1) Слюнить. Пряжу слиню. Грин. І. 86. 2) Переносно: плакать. Іди утрись і більш не слинь. Котл. Ен. III. 13. Чи ж не сором тобі, пане сотнику, хлипати, мов стара боба, тільки що храбрився, а теперечки й слиниш. Стор. І. 213.
