Брязкіт
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:57, 26 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Брязкіт, -коту, м. Звукъ отъ металлическихъ вещей, звонъ, бряцаніе, бренчаніе. Наробив брязкоту, а він і прокинувсь. НВолын. у.