Скарати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 01:20, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Скара́ти, -ра́ю, -єш, гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала? Мет. 263.