Чик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:48, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
І. Чик, -ка, м. Пт. Lanius, сорокопутъ. Вх. Лем. 482.
ІІ. Чик, меж. 1) Отъ чикати, — выражаетъ рѣзанье. О. 1862. IX. 119. 2) Выражаетъ прыганье (въ загадкѣ). Куций Степанко скрутився, звертівся, та й по хаті скаче чик, чик! Ном. Заг. № 335.
