Ціп
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:44, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
І. Ціп, -па, м. 1) Цѣпъ для молотьбы хлѣба. За ціп та на тік. Ном. № 12854. Брехати не ціпом махати. Ном. № 6815. 2) Ціпи в’язати. Ссориться. Подол. г. 3) Ціпом їхати. Ѣхать двумя лошадьми, вмѣстѣ впряженными, изъ которыхъ одна маленькая другая большая. Вх. Зн. 82. 4) Порода большихъ грушъ. Вх. Лем. 480. Ум. Ці́пик.
ІІ. Ціп! меж. 1) Вонъ, прочь. Ціп відсіля! ви не сього приходу. Кв. 2) Ціп-ціп! Призывъ для курей: цыпъ-цыпъ. Kolb. І. 65.
